Описание
...Сьогодні мене запитали:"Як це-
кохати?"...Знаєте, чомусь не задумуючись,
почала відразу відповідати...Кохати-це
жити...Жити в іншому світі...Світі, де тебе
чекають...Де ти впевнена, що потрібна...Не
просто зараз...сьогодні...і на один день...Ти потрібна йому на всі миті непередбачуваного
життя!...Кохати-це з нетерпінням чекати
зустрічі...Ти бачила його вчора...можливо, і
сьогодні...але відпускаючи руку, відчуваєш, що
сумуєш...І коли кохані очі проводжають тебе
на зупинку, ти вже чекаєш того моменту, коли б зустрітися знову...Хіба не так?...Хіба,
прокидаючись вранці, не приємно читати смс-
ки, які пише він:"Доброго ранку, янголятко!...Ти
потрібна мені!Кохаю!Чудового дня!"...І ти
перечитуєш їх неодноразово...Чому?...Бо це
піднімає настрій...це нагадує про нього...Хоча і так зрозуміло, що почуття щирі...Але все
таки!...А голос...Розмови, які навіть закінчуюся
мовчанкою...Але чомусь розумієш навіть і
це...А ніжність ромашок...Білих троянд...Вчинки,
які іноді лякають...але ,зрештою,надають крила
любові...А слова...Говорять, що вони не мають якогось важливого значення...Повірте,
мають...Це не просто слова...Це
щирість...ніжність його почуттів...Відвертих і
справжніх...А поцілунки...Обійми, від яких
танеш, як сніг від променів сонця...А
прогулянки...Зорі...Місяць...Несамовите бажання відчувати на собі його дихання...погляд...Це
стук серця в унісон...Це правдиве твердження
про те, що ти-його маленька дівчинка...І вона
кохає...Кохає без заперечень...без фальші...без
всяких там понтів...Просто, але по-
справжньому....І так боляче, коли одним рухом...одним словом...і так спонтанно
знищується все, що було раніше...Було-і
немає...Розумієте, боляче до крику...До сліз, які
не контрольовано біжать по щоці...Знаєш, що
цим нічого не зміниш...Але чомусь
ридаєш...Такий поклик загиблиго почуття...І крил немає...А коли кохаєш-відчуваєш
їх...Дивно...банально-та правда...Можливо, це і є
кохання?...Загибле, на жаль ,кохання...Не
повернеш...Бо втрачене назавжди...З
болем...тривогою...і вщент розбитим серцем і
п'яною душею( ...Ось це-кохання!..."Можливо, краще не
кохати?"...Навіть не знаю, що подумала
людина, яка це запитувала?...Живемо один
єдиний раз...І кожен являється творцем свого
буття...Кохати-не кохати!...Це вирішуємо
ми...Кожен індивідуально...Кохати-це щастя, це прекрасно-кохати...Та нестримно боляче, коли
світ почуття руйнується...І ти знаєш, що змін не
буде...Їх просто не буде...І поволі знову потік
сліз...Прискорене серцебиття...І крик печальної
душі!...
P.S Аксюта*
