Поиск
Игры которые мы заслужили вместе...

Игры которые мы заслужили вместе...

Подписчики: 42 подписчиков
ID: 148984

Блокировка:

Нет ограничений

Верификация:

Сообщество не верифицировано администрацией ВКонтакте

Видимость

открытое

Популярность:

У сообщества нет огня Прометея

Домен:

club148984

Описание

МЫ ПОБЕДИЛИ!!!!! СОЧИ - СТОЛИЦА ОЛИМПИАДЫ 2014 ГОДА!!!

•Решись и наберись смелости•. Пусть цитаты не делают нас
умней, но некоторые из них
заставляют задуматься о чем-
то

•Решись и наберись смелости•

Смелость®. Ми любимо вас 💋 Підписуйтесь))*

Смелость®

Радость и Смелость побидит грусть.

Радость и Смелость побидит грусть

Любовь,смелость,хотения. 1 правила
1)не употреблять не культурные слова

Любовь,смелость,хотения

Чтобы быть счастливым — нужна смелость!. ...Сьогодні мене запитали:Як це-
кохати?...Знаєте, чомусь не задумуючись,
почала відразу відповідати...Кохати-це
жити...Жити в іншому світі...Світі, де тебе
чекають...Де ти впевнена, що потрібна...Не
просто зараз...сьогодні...і на один день...Ти потрібна йому на всі миті непередбачуваного
життя!...Кохати-це з нетерпінням чекати
зустрічі...Ти бачила його вчора...можливо, і
сьогодні...але відпускаючи руку, відчуваєш, що
сумуєш...І коли кохані очі проводжають тебе
на зупинку, ти вже чекаєш того моменту, коли б зустрітися знову...Хіба не так?...Хіба,
прокидаючись вранці, не приємно читати смс-
ки, які пише він:Доброго ранку, янголятко!...Ти
потрібна мені!Кохаю!Чудового дня!...І ти
перечитуєш їх неодноразово...Чому?...Бо це
піднімає настрій...це нагадує про нього...Хоча і так зрозуміло, що почуття щирі...Але все
таки!...А голос...Розмови, які навіть закінчуюся
мовчанкою...Але чомусь розумієш навіть і
це...А ніжність ромашок...Білих троянд...Вчинки,
які іноді лякають...але ,зрештою,надають крила
любові...А слова...Говорять, що вони не мають якогось важливого значення...Повірте,
мають...Це не просто слова...Це
щирість...ніжність його почуттів...Відвертих і
справжніх...А поцілунки...Обійми, від яких
танеш, як сніг від променів сонця...А
прогулянки...Зорі...Місяць...Несамовите бажання відчувати на собі його дихання...погляд...Це
стук серця в унісон...Це правдиве твердження
про те, що ти-його маленька дівчинка...І вона
кохає...Кохає без заперечень...без фальші...без
всяких там понтів...Просто, але по-
справжньому....І так боляче, коли одним рухом...одним словом...і так спонтанно
знищується все, що було раніше...Було-і
немає...Розумієте, боляче до крику...До сліз, які
не контрольовано біжать по щоці...Знаєш, що
цим нічого не зміниш...Але чомусь
ридаєш...Такий поклик загиблиго почуття...І крил немає...А коли кохаєш-відчуваєш
їх...Дивно...банально-та правда...Можливо, це і є
кохання?...Загибле, на жаль ,кохання...Не
повернеш...Бо втрачене назавжди...З
болем...тривогою...і вщент розбитим серцем і
п'яною душею( ...Ось це-кохання!...Можливо, краще не
кохати?...Навіть не знаю, що подумала
людина, яка це запитувала?...Живемо один
єдиний раз...І кожен являється творцем свого
буття...Кохати-не кохати!...Це вирішуємо
ми...Кожен індивідуально...Кохати-це щастя, це прекрасно-кохати...Та нестримно боляче, коли
світ почуття руйнується...І ти знаєш, що змін не
буде...Їх просто не буде...І поволі знову потік
сліз...Прискорене серцебиття...І крик печальної
душі!...
P.S Аксюта*

Чтобы быть счастливым — нужна смелость!